У 988 році князь Володимир повертався до Києва зовсім не таким, яким залишив його, вирушаючи в похід на Херсонес. Захоплене місто, "Вена цариці", повернули Візантії. На горі, яку насипали посеред міста, поставили церкву, зведену на честь Хрещення руського князя. Урочистим був шлях додому - попереду великого князя з молебнями і піснями несли хрести, ікони та святі мощі. Здавалося, сама вселенська церква рушила в простори руської землі, і Київська Русь відкривалася назустріч Христу і його церкві. Повністю змінилося моральне життя князя Володимира. Він розпустив свої гареми. Рогнеді, своїй першій дружині, він послав сказати: "Я тепер християнин, і повинен мати одну дружину. Ти ж, якщо бажаєш, вибери собі чоловіка серед бояр..."
Звільнивши Київ від ідолів, Володимир почав проявляти зусилля, щоб віру князя розділили і його піддані. В першу чергу хрестилися його сини і бояри. Духовенство, що прибуло з Херсонеса, і навіть сам Володимир, ходили по місту і проповідували. Заходили до будинків, розмовляли з людьми, збирали цілі юрби, щоб розповісти про християнське вчення, яке прийняв великий князь і його діти. Потім Володимир розіслав по всьому місту гінців з наказом жителям зібратися на березі Дніпра, прикріпивши заклик всією вагою своєї князівської влади. "Якщо хто не прийде, багатий чи бідний, жебрак або раб, він буде мені ворог..."
У чистих водах Хрещення, як у лазні нового буття, здійснилося таємниче перетворення руської духовної стихії, закладене князем Володимиром, прозваним у народі Красним Сонечком. Світло, яке випромінювала віра рівноапостольного святого, освітлювало всю країну. Православ'я поширювалося швидко. Хрестилося населення великих міст і малих селищ Київської Русі. Слідом за князем у купіль вічного життя увійшли жителі Луцька, Полоцька, Турова, Тмутаракані. У Києві ще за життя Володимира були зведені сотні церков. На півночі держави язичництво трималося довше і міцніше, але і там, після нетривалого періоду двовір'я, християнство перемогло...
Хрещення Русі... Відправна точка історії великого народу... Драматизм епох і пошуків істини... Переплетення людських доль і промислу божого... Майже тисячу років Русь йшла до світла. У першому столітті на території майбутньої Русі проповідував Андрій Первозванний - слово про Христа чули Крим і Придніпров'я. Коли Апостол прийшов до місця, де згодом виріс град Київ, він сказав пророчі слова: "Бачите гори ці? На цих схилах засяє благодать Божа, буде град великий, і Бог спорудить на них багато церков". Але щоб так сталося, повинні були пройти століття...
988-го року Володимир Святославович повернувся до Києва з військового походу. Це був не перший похід князя, але цього разу замість військових трофеїв він привіз візантійську принцесу Анну, з якою щойно одружився в Херсонесі. Із молодим подружжям до Києва приїхали грецький митрополит і священники. Нещодавно князь прийняв православну віру, і тепер у його планах було поширити православ'я на Батьківщині. Першим кроком у цьому процесі князь бачив хрещення киян.
У 988 році князь Володимир повертався до Києва зовсім не таким, яким залишив його, вирушаючи в похід на Херсонес. Захоплене місто, "Вена цариці", повернули Візантії. На горі, яку насипали посеред міста, поставили церкву, зведену на честь Хрещення руського князя. Урочистим був шлях додому - попереду великого князя з молебнями і піснями несли хрести, ікони та святі мощі. Здавалося, сама вселенська церква рушила в простори руської землі, і Київська Русь відкривалася назустріч Христу і його церкві. Повністю змінилося моральне життя князя Володимира. Він розпустив свої гареми. Рогнеді, своїй першій дружині, він послав сказати: "Я тепер християнин, і повинен мати одну дружину. Ти ж, якщо бажаєш, вибери собі чоловіка серед бояр..."
