Святий Калістрат, родом з Карфагена. Дід святого Калістрата Неоскор служив за часів імператора Тиверія в Палестині, під проводом прокуратора Юдеї Понтія Пилата, і був свідком Хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа, Його смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином, тож і сина виховав у вірі й благочесті. Як і його батько, святий Калістрат став воїном і виділявся серед соратників-язичників добрим поводженням і лагідною вдачею. Ночами, коли всі спали, він зазвичай вставав на молитву.
Якось один з воїнів почув, як він молиться до Христа і доніс про це воєначальнику Персентину. Бажаючи перевірити це, воєвода наказав Калістрату принести жертву ідолам, від чого святий відмовився. Тоді воєначальник наказав бити святого, а потім, зраненого, волочити по гострому камінню. Побої і катування не зломили твердої волі і мужнього терпіння страждальця. Мучитель велів зашити святого в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим наткнувся на гострий камінь і розірвався, а святий Калістрат, підтриманий дельфінами, вийшов на сушу неушкодженим.
Побачивши таке диво, 49 повірили в Христа. Серед них нам відоме лише ім’я мученика Гімнасія. Новонавернених воїнів разом з Калістратом кинули у в’язницю. Їх катували, намовляли зректися Христа, але святий Калістрат підбадьорював братів, закликав витривати у вірі та проповідував Слово Боже. Викликані знову до воєначальника, страждальці твердо сповідали віру в Христа, після чого їх знову побили, зв'язали руки і ноги і кинули в ставок. Але у воді вузли, якими вони були зв’язані, розпалися. Принагідно у воді святі мученики молились молитви на хрещення. «І видно вінця вельми гарного, що із виші сходив, і голос почувся, який казав: "Дерзай, Калістрате, зі стадом своїм і йди із ним спочити до вічних поселень"». Одночасно з цим знаменням земля здригнулася, а ідол, що стояв неподалік впав і розбився. Бачачи все, що відбувалося, 135 інших вояків також увірували в Господа Ісуса Христа.
Воєначальник, боячись обурення у війську, тих останніх судити не став, а святого Калістрата з дружиною знову кинув у темницю, де вони гаряче молилися і дякували Творцю, що дав їм силу переносити страждання. Вночі за наказом воєначальника мучеників порубали мечами на шматки. Сталося це в Константинополі 304 року по Христі. Святі їх останки поховали навернені біля ставка воїни, а згодом на місці їх страждання, як і передбачав святий мученик Калістрат, була споруджена церква.
В день пам’яті святого мученика Калістрата Церква вшановує і пам'ять його «дружини» – тих воїнів, які постраждали і померли разом з ним.
