9. Немає чiткоi межi мiж рослинним i тваринним світом
Одухотворенність тварин абсолютно ясно засвiдчена Святим Письмом. Ось тексти, що пiдтверджують це: душа тiла (тварин) в крові ... тому Я i сказав синам Ізраїлевим: не їжте крові нi з якого тiла (Лев. 17: 11-14). Хто знає дух синів людських чи сходить вгору, i дух тварин чи сходить униз, у землю? (Еккл. 3: 21).
У молитвi Духу Святому навиваемо Його Подателем життя. І якщо навіть у неорганiчнiй природi такою ясною є присутнiсть Духа, то, звичайно, i рослини i тварин треба вважати одухотвореними ..
Мiж світом рослинним i світом тварин не можна знайти певної межi, бо в царинi найпростiших одноклiтинних багато майже зовсiм схожих форм, серед них одні служать початком рослинного світу, iншi - тваринного, i розрiзнити їx майже неможливо .
10. У рослин є несвідома воля до життя
За спостереженнями Спалланцанi, в болотянiй воді та піску ринв живуть коловратiї, котрих можна висушити разом iз піском i зберігати в скляному посуді. Якщо через 3-4 роки змочити водою пісок, то драглеподiбнi у звичайному стані коловратiї, всохлi до такої мiри, що коли притиснути їх кінцем голки, то вони розламуються подібно до крупинки солi, знову оживають.
Iз цих дослiдiв ми бачимо, що тимчасова смерть можлива, якщо дiя, котра затримує життєдіяльність, не доходить до руйнування організму.
Якщо так очевидно, що тимчасова смерть насiння i тварин не заважае тому, щоб знову виникало в них життя, то чи не маємо ми права стверджувати, що це неможливо без прояву в них якоїсь невідомох нам сили, життєвої енерії, що зовсiм не пiддається впливу шкiдливих агентів, якi знищують життя насiння i рослин? А така енергiя, звичайно, може бути тiльки духовною енергією, життєдайною силою Святого Духа.
11. У тварин є душа, але вона смертна
Шо таке душа? У найпростiшому її виглядi, у тварин - це обєднаний самосвiдомiстю (розумом у вищих тварин) комплекс органiчних та чуттєвих сприймань, думок i почуттiв, слiдiв спогадів або тiльки (у нижчих) комплекс органiчних вiдчуттiв.
Примiтивний дух тварин - це лише подих життя (у нижчих). У міру пiдвищення по лiствицi істот зростає iхня духовність, i до дихання життя додаються зачатки розуму, волi й почуття.
Отже, душу можна розумiти як сукупність органiчних та чуттевих сприймань, слiдiв спогадів, думок, почуттiв i вольових актів. Але без обов"язкової участi в цьому вищих проявiв духу, не властивих тваринам i деяким людям.
Органiчнi вiдчуття i чуттєві сприймання нерозривно пов"язанi з життям тiла, особливо мозку, i зникають зi смертю тiла. Тому примiтивна душа тварин смертна, як смертними є i тi елементи самосвідомості людини, котрі виходять iз померлого тiла (органiчнi та чуттєві сприймання).
12. Безсмертний дух, який може icнувати беэ зв'язку з тiлом i душею
У людини душа набагато вища за своєю сутнiстю, бо дух, що бере участь у її дiяльностi, непорiвнянний iз духом тварин. Bін може володiти вищими дарами Святого Духа, якi святий пророк Iсайя (Ic. 11: 2, 3) називає духом страху Божого, духом пiзнання, духом ради i кріпості, духом свiтла, духом вiдання, духом мудрості. Духом Господнiм або даром благочестя i натхнення у вищiй мipi.
Дух i душа людини нероздiльно з"єднані за життя в єдину сутність; але можна i в людях бачити рiзнi ступенi духовності. Е люди духовні, за апостолом Павлом (1 Кор. 2: 14).А є люди, про яких апостол Iуда говорить: цi люди "..." душевнi, i не нають духа (IYA.1: 19).
Безсмертн iтi елементи самосвідомості, котрі пов"язанi з життям духу. Безсмертний дух, який може icнувати без зв"язку з тiлом i душею.
Вийде дух його, i вернеться в землю свою: в той день загинуть yci понисли його (Пс. 145: 4). I повернеться порох у землю, чин вiн i був; а дух повернувся до Бога, Який дав його (Еккл. 12: 7). цi два тексти особливо важливi для обrрунтування нашої думки, що смертні тi елементи душевної дiяльностi,якi пов"язанi з життям тiла: почуття i розумовi процеси, нерозривно пов"язанi з дiяльнiстю мозку.
"В той день загинуть yci понисли його", тобто припиниться дiяльнiсть свiдомостi,для якої потрiбнi вci сприйняття живого мозку.
Вийде не душа, а дух, i вернеться до свого краю, тобто у вiчнicть.
За життя дух i душа людини з"єднанi в єдину сутність, яку можна назвати просто душею. У цьому сенсі слiд розумiти й тi тексти, в яких iдеться про душу Господа Іїcyca Христа: коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення ... (Ic. 53: 10), не залишиться душа Його в пеклi (Дiян. 2: 31).
Що дух може мати icнування окремо від душi й тiла, можна довести також успадкуванням духовних властивостей батькiв дiтьми. Я говорю про спадковість саме духовних властивостей, а не душевних, як звичайно говорять, тому що успадковуються тiльки основні риси характеру, їхнiй моральний напрям, схильнiсть до добра чи зла, вищi здатностi розуму, почуття i волi, але нiколи не успадковуються спогади про життя батькiв, iхні чуттєві або органiчнi сприйняття, iхнi особистi думки та почуття. Це свiдчить про роздiлення духу від душi та тiла.
|
