1. У світі icнують iнші, невiдомi нам
форми енерії
Лише 50 років тому [вже бiльше - це було наприкiнцi XIX ст.] наука збагатилася пiзнанням нових, надзвичайно важливих форм енергії - радiохвиль, iнфра-
червоних променiв, катодних променiв,радiоактивностi та внутрiшньоатомної
енергії. Чи не дає це нам право припускати та навіть стверджувати, що у світі icнують iншi, невідомі нам форми енергії,можливо, ще набагато бiльш важливi для свiтy, нiж внутрiшньоатомна енергiя?
Електрика не може бути названа матерiєю, а, поза сумнівом, має вважа-
тися енергією. Можна припустити, що з часом будуть вiдкритi так форми буття
матерій (правильнiше, енергій), котрі за своїми властивостями матимуть бiльше пiдстав, нiж електрика, називатися напiвматерiальними. А саме поняття «напiвматерiального» мiстить у собi визнання iснування й «нематерiального».
Як же ми уявляємо собi цю духовну енергiю? Для нас вона є всемогутньою
любов'ю Божественною. Любов не може мiститися в собi самiй, оскiльки
основна властивiсть 'її - потреба виливатися на кого-небудь i на що-небудь,
i ця потреба спричинила створення Богом світу.
2. Якщо є невiдомi види енергії, то у
людини повиннi бути органи чуття для
їx сприйняття
Якщо ми не знаемо багатьох, без сумніву дiючих форм енергій, то це залежить від явної недостатності для пiзнання світового життя наших бiдних п'яти органів чуття i від того, що не знайдено ще наукових методів i реактивiв
для виявлення того, що недоступно нашим вiдчуттям. Але чи правильно те,
що у нас тiльки п'ять органів чуття i немае жодних iнших органів i спосо-
бiв безпосереднього сприйняття? Я вважаю, що безсумнiвнi факти психiчного порядку, про якi йтиметься далi, зобов'язують нас не тiльки припустити можливiсть загострення наших п'яти органів чуття, а й додати до них серце як спецiальний орган чуття, осередок емоцiй та орган нашого пiзнання.
3. Серце - орган чуття i пiзнання,
а не тiльки мотор кровообiгу
Нам доводиться в повсякденнi чути про те, що серце «страждає», «болить»
тощо. У художнiй лiтературi, в белетристицi можна знайти вислови: «серце
тужить», «радіє», «вічуває» i т. інш.
Серце все обплетене мережею волокон симпатичної нервової системи, через яку воно найтiснiшим чином пов'язане з головним i спинним нозком. I що особливо важливо для нас - цим нервовим вузлам i волокнам без сумніву належить дуже важлива роль у фiзiологiї чутливостi.
Таким чином, нашi анатомо-фiзiоло гiчнi знання про серце не тiльки не
заважають, а радше навіть спонукають нас вважати серце найважливiшим
органом чуття, i до того ж надзвичайно тонким i унiверсальним, що вказує на
наш суб'єктивний стан i завжди його викриває, а не тiльки центральним
мотором кровообiгу.
Але Святе Письмо говорить нам про серце набагато бiльше:
• Серцю надається значення не тiльки центрального органа чуття, але й найважливiшого органа пiзнання, органа мислення i сприйняття духовних впливів. І більше того: серце за Святим Письмом є органом спілкування людини з Богом, а отже, воно є органом вищого пізнання.
• Серце здійснює вищi функцiї людського духу - Bipy в Бога i любов до Нього: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм (Мф. 22: 37), Господа Бога святiть в серцях ваших
(1 Пет. 3: 15).
• Серцем ми молимося, i одна з великих форм молитви є безмовний крик до бога . Серце їх волає до Господа, - говорить пророк Еремiя (Плач. 2: 18).
• Серце є сховищем добра i зла: вiд повноти серця говорять уста. Добра
людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зi злого скарбу
виносить лихе (Мф. 12: 34,35)
• у серцi - осередок совісті нашої,цього ангела-хранителя. Якщо серце
наше засуджує нас ... (1 Ін. 3: 20).
4. Серце - другий орган мислення та
iнтуiцiї
Саме бажаннями й прагненнями серця визначається вся поведiнка
людини, вибiр життєвого шляху. А почуття i бажання визначають i напрям
шляху мислення. Але серце не тiльки вивначає наше мислення; як це не
дивно здається всім, котрі вважають незаперечним вчення психологiї про
розум як орган мислення i пiзнання,саме серце, за Святим Письмом, мис-
лить, міркує, пізнає: навiщо ви думаєте лукаве в серцях ваших? (Мф. 9: 4). Слово Боже ... судить помисли й наміри сердечнi (Евр. 4: 12).
Те, що згодом Бергсон остаточно назвав iнтуїцiєю, Паскаль назвав відчуттям тонкощiв, чуттям судження,почуттям, натхненням, серцем, iнстинктом. Його висновок такий: «Треба, відтак, покладати нашу надiю на "чуття",iнакше надiя наша постiйно буде хисткою».
|
