Бесіда з грецьким філософом про православну віру знаходила відгук у серці молодого князя Володимира. Дізнавшись про падіння першої людини і про подальшу історію гріха і праведності, він з цікавістю слухав. "У ці часи, - говорив далі філософ, - народився Мойсей. І сказали волхви єгипетські фараонові: "З'явилася на світ у євреїв дитина, яка погубить Єгипет". Цар відразу ж звелів дітей єврейських новонароджених кидати в річку, і мати Моїсеєва, злякавшись за сина, взяла дитину, поклала в кошик і сховала на березі річки. У цей же час туди прийшла купатися дочка фараона. Зглянулася вона над немовлям, і забрала його до себе"...
Князь Володимир, відмовившись прийняти ісламські традиції і не піддавшись на вмовляння хозарських іудеїв і християн західного обряду, перейнявся розповіддю православного філософа з Візантії. Він бажав почути продовження. "Побачивши, яку почесть воздав Бог людині, - вів далі грецький філософ, - диявол позаздрив йому, перетворився на змія і прийшов до Єви. "Чому не їсте ви з дерева, що стоїть посеред раю?" На що жінка відповіла: "Сказав Бог - не їжте, а то помрете смертю!" "Смертю не помрете, - спокушав змій далі. - Але знає Бог, що в день, коли ви вкусите від нього, відкриються очі ваші, і ви будете, як Бог, знати добро і зло"...
Князь Володимир замислювався про прийняття християнства задовго до свого хрещення. З дитинства пам'ятав він розповіді своєї бабці, княгині Ольги, про нову релігію, про дивовижну християнську країну на Сході. Пам'ятав і те, як шанували мудру княгиню в народі. Все це робило його внутрішньо схильним до християнства, саме до східного. Але все-таки перед тим, як прийняти рішення про звернення до православ'я, Володимир вирішив дізнатися про існуючі віросповідання. Першими в 986 році до Києва прибули волзькі болгари магометанської віри...
Після загибелі Святослава у 972 році Ярополк став правити в Києві, Олег - у древлян, а в Новгороді - Володимир. Олег невдовзі помер, і його володіння відійшли Ярополку. Князям-язичникам перед лицем влади і могутності братерська любов була чужа. Володимир, вигнаний Ярополком з Новгорода, незабаром повернувся з варязькою дружиною. Зайнявши своє княже місто, він відправився до граду стольного. Київський воєвода, схилений до зради, умовив Ярополка тікати. Варязька дружина Володимира увійшла до Києва, але язичник прагнув крові рідного брата. На шляху до великого князювання не повинен був стояти ніхто...
У 969 році, після смерті княгині Ольги, Києвом став повновладно правити Святослав. Його батько Ігор був християнином в душі, мати стала християнкою, а Святослав усе ще залишався князем-воїном, що шукав перемог на полі бою, а не над собою. На вмовляння матері Святослав відповідав: "Як мені одному прийняти інну віру? А дружина моя стане глузувати". Він продовжував жити за язичницьким звичаєм, але іншим хреститися не забороняв, а тільки потішався над ними. Війна була його ремеслом - майже все життя Святослав провів в походах. У 965-му році, за допомогою в'ятичів, князь побудував для своїх воїнів човни та навесні спустився до Ітиля, головного міста хозарів...
Руський народ шанує Святу рівноапостольну Ольгу як основоположницю християнської віри на Русі. Серце мудрої княгині відкрилося православ'ю і вказало духовний шлях нової Русі. Таїнство хрещення над нею вчинив Патріарх Константинопольський Феофілакт, а хрещеним батьком став імператор Костянтин Багрянородний. У єдиному списку про церемонії візантійського двору, що дійшов до нас, імператор залишив докладний опис ритуалів, що супроводжували перебування Святої Ольги в Константинополі...
У 945 році на Київський престол зійшла Ольга, дружина вбитого древлянами князя Ігоря, спадкоємця Олега. Початок її князювання був відзначений помстою за смерть коханого чоловіка. Посольство древлян прибуло до Києва сватати Ольгу за свого князя, вона погодилася. 20 послів посадили в окремі тури, з пошаною принесли з берега Дніпра на княжий двір і... закопали в ямі живцем. Але цього здалося замало - Ольга запросила до себе нових послів, мужів знатних і числом побільше. Тепер вже 50 послів прибули до Києва. Їх гостинно запросили в баню і... всіх спалили. Після цього жага помсти привела Ольгу до стін Іскоростеня...
866 рік. В окружній грамоті до східних єпископів Константинопольського Патріарха Фотія значиться: "Роси, відомі жорстокістю, вже залишили свій забобон та сповідують Христа. Вони прийняли від нас єпископа і священика, маючи живу ревність в християнському богослужінні". Події, що передували посланню Патріарха, візантійські літописці зберегли в подробицях...
В основу мови найдавніших слов'янських перекладів з грецької Кирило і Мефодій поклали добре відому їм давньоболгарську, або південнослов'янську говірку слов'янського населення Солуні. На початку 9-го століття існувало безліч слов'янських поселень неподалік від Фессалоніків, теперішнього міста Салоніки на півночі Греції. Батько братів обіймав високу військову посаду і зміг дати дітям гарну освіту. Молодший Кирило після закінчення університету в Константинополі став бібліотекарем Святої Софії, головного храму Візантійської імперії. За глибокі знання та мудрість його прозвали Філософом. Разом з братом вони не тільки стали творцями слов'янської абетки і літературної слов'янської мови, а й розділили честь увійти в історію слов'янських народів як рівноапостольні просвітителі.
Широкі степи між Дністром, Дніпром і Доном... Здавна ця благодатна земля була місцем проживання кочових і напівосілих племен - спочатку скіфів, а потім сарматів. У 3-му столітті низини Дніпра і велику частину Криму захопили готи, які прийшли з півночі. Незабаром значна частина цього войовничого народу прийняла християнство. В 4-му столітті для організації церковного життя на заселеній ними території утворилася так звана Готська єпархія, що охоплює все Північне Причорномор'я...
Бесіда з грецьким філософом про православну віру знаходила відгук у серці молодого князя Володимира. Дізнавшись про падіння першої людини і про подальшу історію гріха і праведності, він з цікавістю слухав. "У ці часи, - говорив далі філософ, - народився Мойсей. І сказали волхви єгипетські фараонові: "З'явилася на світ у євреїв дитина, яка погубить Єгипет". Цар відразу ж звелів дітей єврейських новонароджених кидати в річку, і мати Моїсеєва, злякавшись за сина, взяла дитину, поклала в кошик і сховала на березі річки. У цей же час туди прийшла купатися дочка фараона. Зглянулася вона над немовлям, і забрала його до себе"...